15 лютого Стрітення Господнє

Історія Стрітення Господнього

Це свято встановлено в пам’ять про те, як Ісуса на сороковий день після народження принесли до єрусалимського храму, щоб “поставити перед Господом”.

Відповідно до переказу, у храмі до земних батьків Христа підійшла благочестива людина на ім’я Симеон, якому було повідомлено, що він не помре, доки не побачить Спасителя світу.

Симеон довго чекав виконання обіцянки Божої – він жив близько 300 років.

У храмі праведний Симеон узяв на руки Ісуса і сказав: “Господи, тепер Ти відпускаєш мене з цього життя у майбутнє, як обіцяно Тобою мені, і я тепер помру спокійно, тому що на власні очі бачив Спасителя світу”.

Стрітення також символізує зустріч Старого і Нового Завітів.

Прикмети на Стрітення

У народному побуті Стрітення здавна сприймається, як зустріч зими з весною.

Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий врожай та роїння бджіл.

Вітер – погана ознака. Сніг – на дощову погоду.

Хурделиця – весна буде пізня і холодна.

Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі – чекай ще стужі.

Або ще кажуть так: “Як нап’ється півень води, то набереться господар біди”.

У цей день в церквах святять воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звались “громичними”, бо їх запалювали і ставили під образами під час грози, щоб оберігати людей від грому та вогню.