Івана Купала - одне з
найбільш древніх і містичних слов'янських свят. Відзначають Івана Купала в ніч
з 6 на 7 липня.
Свої витоки свято
Івана Купала, або Іванов день бере ще з часів язичництва. Спочатку цей день був
присвячений язичницькому богу Купалі. Але після християнізації Київської Русі
назва цього дня доповнилося ім'ям Іоанна Хрестителя (Предтечі), день народження
якого збігався з купальським святом.
День Івана Купала
раніше припадав на день літнього сонцестояння і випадав на 24 червня. Після
введення нового стилю літочислення дата пересунулася на 7 липня. Саме в цей
день свято відзначають і в наш час.
Свято Івана Купала
відзначають не тільки в Україні, але також також у Польщі, Білорусії, Росії та
країнах Прибалтики. Івана Купала вважається днем молоді та кохання. Згідно з
легендою, в цю ніч грали весілля Купала та Марени, що символізувало поєднання
двох стихій - води і вогню, чоловічого і жіночого начал.
З давніх-давен день
Івана Купала був пов'язаний з різними ритуалами, обрядами, традиціями і
повір'ями.
Івана Купала: традиції
та обряди
У ніч на Івана Купала
молодь стрибає через багаття, дівчата плетуть вінки і ворожать на судженого,
всі веселяться і шукають загадковий цвіт папороті.
З ранку в день Івана
Купала було прийнято купатися в річках і озерах, щоб очистити і душу, і тіло.
Однак багато людей вважали, що робити цього не варто, оскільки в такий
містичний день на дно може потягти водяний.
Одна з найзнаменитіших
і таких, що дійшли до наших днів, традицій - стрибати через вогнище на Івана
Купала. Такі багаття вважалися очисними: люди водили хороводи навколо вогню і
стрибали через нього. Закохані пари намагалися перестрибнути багаття разом,
взявшись за руки, вважалося, що після цього життя стане щасливішим, а любов -
міцнішою.
Іноді через купальські
багаття проганяли домашню худобу, щоб уберегти тварин від мору. Також люди
вірили, що якщо в ніч на Івана Купала в багатті спалити сорочку хворої дитини,
вона одужає якнайшвидше.
Молоді дівчата, які ще
не зустріли свого судженого, на свято Івана Купала ворожили на любов. Вони
плели вінки з польових квітів і трав, ставили на них запалені свічки, і пускали
такий вінок у воду.
Вважалося, що якщо
вінок одразу ж йшов на дно, то, на жаль, коханий розлюбив дівчину. Якщо вінок
пристав до берега і не рухається, в цьому році на весілля розраховувати не
варто. А якщо вінок поплив далеко, а свічка не гасне, дівчину чекає зустріч з
тим єдиним і щасливе довге життя.
Звичаї Івана Купала
пов'язані не тільки з вогнем і водою, але також і з травами. Квіти і трави,
зібрані на свято Івана Купала, сушили і берегли. Такі трави вважалися цілющими,
ними обкурювали хворих і нещасних, проганяли всяку нечисть і використовували
для інших обрядів.
Головною купальської травою
вважалась папороть, таємничий цвіт
якої в ніч
на Івана Купала
йшли шукати найсміливіші юнаки.
Вважалося,
що опівночі цвіт
папороті з'являється
тільки на декілька
секунд і одразу
ж зникає. У того, хто знайде чаклунську рослину,
збудуться всі бажання, він буде щасливим, здоровим і багатим.
Протягом свята Івана
Купала всі веселилися, водили хороводи і співали, влаштовували застілля. Молодь
могла без докорів сумління гуляти всю ніч і не соромитися докорів старшого
покоління. Наші пращури раділи цьому дню і вірили, що купальські обряди
допоможуть їм захистити свій дім і близьких, зміцнити здоров'я і попросити у
долі щастя.
Незважаючи на те, що
більшість сучасних людей сприймають Івана Купала як ще один привід вибратися на
природу і відпочити, не варто забувати про справжній сенс свята і про глибокий
зв'язок наших предків з природою.
Немає коментарів:
Дописати коментар